UA
  • English
  • Türkçe
  • русский язык
  • українська
  • español, castellano
  • Français
  • 中文 (Zhōngwén), 汉语, 漢語
  • Deutsch
  • فارسی
  • العربية
  • подивись

    Мардін

    Музей, де пахне історією Музей Мардіну

    Музей Мардіну з його колекцією, що налічує понад сорока п’яти тисяч експонатів, презентує археологічне минуле міста, починаючи з періоду палеоліту і до наших днів та є справжнім освітнім, навчаючим та комунікативним закладом, яке перевершило поняття музею як «місця, де зберігаються та виставляються історичні артефакти».

    В музеї виставлені предмети з кераміки, штампи та циліндричні печатки, монети, масляні лампи, статуетки, «бутили сліз», прикраси та вази, які відносяться до раннього бронзового віку, середнього бронзового віку, пізнього бронзового віку, першого Залізного віку, а також до періоду Урарту, персидського, римського, візантійського, сельджукського, артукідського та османського періодів.

    Найбільш визначними експонатами музею є 3 золоті злитки, срібні монети та прикраси, знайдені під час будівництва комунікацій в селі Сюреклі/Sürekli округу Кизилтепе провінції Мардін в 2009 році.

    Також в музеї знаходиться археологічний та етнографічний виставкові зали, бібліотека, конференц-зали та кімнати відпочинку.

    Символ Мардіну Мардінська мечеть Улу/Ulu

    В написі на квадратній основі єдиного мінарету мечеті Улу, найважливішої та найстарішої святині Мардіну, говориться, що вона була побудована в 1176 році, в часи правителя Мардіну Кутбеттіна Ільгазі II, а напис во дворі мечеті повідомляє, що її побудував в 1186 році Хусамеддін Явлак Арслан, один з Артукідів. Згідно записам, символ міста мечеть Улу з її сегментованим куполом та мінаретом, характерними для архітектури артукідського періоду, будували з двома мінаретами, але один з мінаретів не зберігся. Пишно прикрашений мінарет мечеті має форму циліндра та побудований в XIX столітті.

    Монастир Дейрул Зафаран/Deyrul Zafaran

    Назва «Дейрул Зафаран» походить від шафрану, який вирощують поблизу монастиря, та є сполученням арабських слів «дейр», що означає «монастир», та «заферан», що означає «шафран». Монастир Дейрул Зафаран був заснований в V столітті на території Храму Сонця, що належав сонцепоклонникам, та комплексу, який використовували римляни в якості фортеці. Монастир, що використовувався як центр патріархату на протязі 640 років, і досі є одним з важливих релігійних центрів ассирійської церкви та резиденцією митрополита Мардінського.

    Першу типографію в регіоні, яку придбав в Англії патріарх того періоду в 1876 році, було привезена в монастир, та до 1969 року тут видавалися книги арабською, ассирійською, османською та турецькою мовами. В монастирі, який є зразком чудової архітектури з арочними колонами, дерев’яним оздобленням та кам’яною ліпниною на зовнішніх стінах та в приміщеннях, і в наші дні можна побачити мозаїки, що збереглися з того періоду.

    На території монастиря з двома дворами разом з Мор Хананьо (Церква з куполом), церквою Діви Марії та Домом апостолів знаходиться Храм Сонця.

    Церковь Мор Бехнама (Сорока Мучеників) / Mor Behnam (Kırklar)

    Будівля в кварталі Шар в центрі міста, що побудована в 569 році на честь одного з ассирійських святих Мор Бехнама та його сестри Саро, є прямокутною церквою в східній стороні довгого двору, розділеною дванадцятьма товстими колонами та арками. 400-річні дерев’яні двері церкви, занавіски з малюнком, зробленим фарбою з коріння, внутрішньою вежею-дзвіницею та сама будівля церкви з вишуканою кам’яним різьбленням, яке нагадує мереживо, дійсно вражають. Церква, куди в 1170 році були перенесені рештки сорока мучеників, сьогодні є церквою Мардінської митрополії.

    Медресе Зінджіріє/Zinciriye

    Будівлю, яка знаходиться на півночі кварталу Медресе, розташованого біля підніжжя фортеці, побудовано в 1385 році за приказом правителя Неджмеддіна Іса. Оскільки правитель Іса, який воював проти Тамерлана та його армії, деякий час знаходився в ув’язненні в цьому медресе, воно також відоме як «Медресе Султана Іси». В медресе знаходиться багато старовинних написів та усипальниця султана Іси. Оскільки будівлю збудовано на пагорбі, в минулому вона використовувалась як обсерваторія, а також тут функціонував музей Мардіну до того, як його перевели в нинішню будівлю. Монастир в два поверхи та з двома дворами з його чудовим кам’яним різьбленням на вхідних дверях та сегментованим куполом варто побачити. Звідси також дуже приємно милуватися Мардіном.

    Медресе Касиміє/Kasimiye

    Відомо, що будівництво медресе Касиміє, на якому немає напису, розпочалося в період Артукідів та продовжувалось султаном Касимом в період династії Аккоюнлу між 1487-1502 роками. Медресе в два поверхи, під час будівництва якого використовувались водночас цегла та гранений камінь, з відкритим двором, яке вважається найбільшою будовою в Мардіні та охоплює безкрайню Месопотамську рівнину.

    Медресе, якому вдалося зберегтися до наших днів, в різні часи використовували для різних цілей. На стінах медресе є символи, які належать астрономії та медицині. На дворі медресе з портиками знаходиться великий басейн. Вода, що тече з фонтану, розташованого в декількох метрах від басейну, потрапляє в басейн через жолоб. Цей басейн був спроектований з філософським архітектурним підходом з метою пояснення людського життя від народження до смерті. Джерело води, що символізує народження, потім місце початку життя, місце накопичення, басейн, що вказує на старість та втомленість після тривалої молодості, застійне місце, що символізує смерть, та великий басейн, який символізує апокаліпсис…

    Відомо, що колись ночами по відображенням зірок в цьому басейні проходили уроки астрономії. Висота дверей в класах була трохи більше метра, щоб учень, входячи в присутності вчителя, схиляв голову та пам’ятав, що він повинен поважати вчителя.

    За легендою, яка протягом ось вже 600 років передається з вуст в вуста, в цьому медресе Тамерлан відрубав голову султану Касиму. В цей час сестра Касима відкинула платок, яким вона витирала кров брата з землі, щоб вона не залишалась на землі, та кров бризнула на стіни медресе з боку айвану. Вважається, що краплі крові знаходяться на стені айвану й нині.

    Месопотамський Ефес – Дара/Dara

    Античне місто Дара, яке було найвеличнішим поселенням регіону Месопотамії, знаходиться в селі Огуз/Oğuz в 30 км на південний схід від Мардіну. Сліди древнього міста, яке переплітається з селом Огуз, можна побачити по всьому селі. Навіть частина міста, яку знайдено під час розкопок, що розпочалися в 2008 році, проливає світло на багато фактів з давніх часів та до наших днів. Дара.

    Місто засновано у першу чергу як військовий гарнізон в 506 році за ініціативою імператора Анастасія (491-518 рр. н. е.). Видно, що місто планувалося не тільки для військових потреб, але й як цивільне поселення. Місто з його міцними кріпосними стінами, облаштованим входом та виходом проточної води, життєве необхідної для поселення, мостами, греблею, церквою, баптистерієм, кам’яними надгробками, кам’яними пічками та печерними домами забезпечувало основні потреби міського життя. «Золоті часи» міста тривали до раннього середньовіччя, але потім місто згодом прийшло в занепад.

    Якщо ви раніше подорожували Ефесом, вам обов’язково варто побачити античне місто Дара, що проливає світло на історію Месопотамії.

    Місто-музей: Мідьят/Midyat

    Розташоване в 67 км от Мардіну місто Мідьят, де можна зустріти сліди Середньовіччя, з його кам’яними особняками, церквами, монастирями та базарами готове відправити вас у подорож в минуле.

    Мідьят, історія якого сходить до ассирійців, є важливим центром для їхніх нащадків. Місто вважається центром району Турабдін/Turabdin та ассирійської митрополії. В окрузі, який став символом миру та взаєморозуміння, століттями пліч-о-пліч живуть мусульмани, єзіди та християни.

    В гостьовому будинку Мідьят, який є однією з символічних будівель міста, знімали багато турецьких серіалів. Пейзаж Мідьяту, що відкривається з тераси цього 3-поверхового кам’яного особняка, варто побачити.

    На історичних базарах Мідьяту все ще можна знайти філігранні вироби, ассирійське вино, мідьятські роботи на басмапах, які є візитівкою ассирійських майстрів.

    Естель з його звивистими вуличками та старими кам’яними будинками - мусульманське поселення, яке згодом поєдналося з Мідьятом. Мечеть Улу/Ulu, що побудував Джеват-паша в 1925 році, а також Естель Хан/Estel Han, де виставлені місцеві предмети, та Гелюшке Хан/Gelüşke Han – це місця, які варто відвідати.

    Монастир Мор Габріель/Mor Gabriel

    Монастир Мор Габріель (також відомий як Дейрулумур/Deyrulumur - Обитель монахів) - найстаріший ассирійський православний монастир в світі. Монастир Мор Габріель, розташований в районі Турабдін округу Мідьят провінції Мардін, відомого як родина ассирійців, з його 1600-річною історією є одним з найстаріших монастирів. Заснований в 397 році святим Шмуелем та святим Шемуном монастир століттями розвивався на пожертви та за участю римських імператорів. Монастир, який має велике історичне значення, з його унікальними будовами V та VI століть, мозаїками візантійського періоду, куполами та воротами, побудований з мідьятського граненого каменю.

    Монастир, який Церква визнала Другим Єрусалимом, в різні історичні епохи згадується за різними назвами. Монастир, який в ранні періоди називався іменами його засновників, наразі зветься Дейр-ель-Умур, що означає «обитель монахів» та походить від назви Дайро д'Умро на ассирійській мові, або Дейрулумур, яке утворилося шляхом його адаптації до турецької мови. Назва Мор Габріель, яке використовується й нині, походить від імені митрополита Турабдіну Мор Габріеля, який жив в VII столітті, був канонізований та своїм правлінням зіграв важливу роль в розвитку монастиря.

    Історичні базари

    В місті, де вирує яскрава та барвиста торгівля, можна побачити найрізноманітніших майстрів та ремісників. Автентичні базари пропонують масу варіантів як місцевим, так і іноземним відвідувачам. Серед ринків, які все ще працюють та користуються великою популярністю у відвідувачів, можна відзначити пасаж Кайсеріє/Kayseriye, ринок Ревакли/Revaklı, ринок Бакирджилар/Bakırcılar, ринок Куюмджулар/Kuyumcular та Старий ринок/Еski çarşı